Коли ми говоримо про статистику людей з ампутаціями в Україні, а це понад 95 тисяч станом на початок 2025 року за наявними даними НСЗУ, першою причиною на думку спадає війна. Безперечно, російська збройна агресія – головний фактор на сьогодні, через яку люди в Україні, військові та цивільні, втрачають кінцівки. Втім, онкологічні захворювання, рідкісні діагнози, ускладнення після операцій та нещасні випадки досі стають причиною ампутацій серед дорослих та дітей.
Ще вчора 11-річна Віра каталася на велосипеді та займалася бальними танцями, спортом, а вже сьогодні мусить вчитися ходити заново. 16-річний Богдан любив важку атлетику, втім, плани на майбутнє його перекреслила хвороба. Обоє дітей сьогодні борються з онкологічним захворюванням, через яке втратили кінцівки, і паралельно проходять протезування й адаптацію в центрі MCOP Україна. Адже вони діти і понад усе на світі хочуть бути знову активними та незалежними.
Не почуватися іншою: історія Віри
До 11 років Віра була цілком здоровою, активною дитиною. Вона займалася спортивно-бальними танцями, любила кататися на велосипеді, бігати разом із однолітками. А потім у неї почало боліти коліно. Обстеження виявило остеосаркому — злоякісну пухлину кістки. Хворобу діагностували на стадії, коли вже не вдалося зберегти кінцівку.
Віра пройшла хіміотерапію, а потім перенесла високу ампутацію. Перші місяці після операції були непростими. Дівчинка пересувалася на кріслі колісному, а вдома — на милицях. Найважче було витримувати фантомні болі, від яких не рятували ані спеціальні вправи, ані інші методи, які пробувала родина.
Але понад усе Віра хотіла знову ходити. Ампутація з вичленуванням у кульшовому суглобі, яку вона перенесла, є одним із найскладніших випадків для протезування. Тому до першого навчального протеза їй було важко звикати.
«Через високу ампутацію протез постійно завдавав їй дискомфорту, і, щоб його відкоригувати, нам доводилося їздити з Полтавщини до Харкова по п’ять годин в один бік», — ділиться пані Олена, мама Віри.
Згодом у Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) Україна Віра отримала сучасний протез з електронним коліном. Для дівчинки це означало не просто рухатися зручніше. Нове коліно дозволило їй безпечніше спускатися сходами та похилими поверхнями, а отже, бути самостійнішою.
З новим протезом Віра гуляє, їздить на велосипеді та самокаті. Незабаром планує повернутися до школи.
"Коли донька хоче щось спробувати, ми пробуємо. Вона хоче на велосипеді – окей, будемо пробувати на велосипеді. Хоче на самокаті – будемо пробувати. Для мене найважливіше, щоб вона не відчувала себе обмеженою і могла робити те, що хоче", — ділиться мама Віри.
Попри хіміотерапію опановує протез: історія Богдана
Богдану 16. Він завжди любив силові види спорту — займався важкою атлетикою. У вересні 2020 року, ще підлітком, він почав відчувати біль у нозі під час присідань із вагою, не міг повністю стати на п'ятку. Спершу це списали на травму, та огляди у лікарів не показали жодних проблем – ні фізичних, ні з нервовою системою.
Діагностичний шлях виявився довгим. У 2023 році Богдану поставили діагноз міопатія. Його стан поступово погіршувався, все частіше підвищувалася температура, з’являлася слабкість. Лише через півтора року рентген виявив незрозуміле утворення у правій гомілковій кістці. Лікарі встановили аневризмальну кісту, через яку в жовтні 2025 року хлопцеві довелося ампутувати ногу нижче коліна.
Але випробування для Богдана та його сім’ї на цьому не закінчилися. У грудні 2025 року, під час додаткового обстеження, лікарі виявили пухлину – знадобилася друга ампутація, цього разу вище коліна.
З грудня 2025 року Богдан проходить онкологічну терапію, і це значно ускладнює його реабілітацію.
«Випадок Богдана набагато складніший, ніж здається на перший погляд, — розповідає фізична терапевтка МСОР Україна Вероніка Кравченко. — Після препаратів, які він отримує в межах терапії, у нього посилюється набряк і погіршується самопочуття. Бувають дні, коли Богдан почувається добре, має стабільні об’єми, щоб протез сидів фізіологічно правильно. Але таких днів не завжди достатньо, щоб побачити швидкий прогрес за три місяці на протезі».
Втім, Богдан докладає всю силу волі, щоб не переривати тренування з фізичним терапевтом. Спершу пробував ходити в паралельних брусах. Йому допомагали фізичні терапевти та технік Арем, який має подібну ампутацію. Тоді він добре засвоїв техніку викидання коліна, що є запорукою правильної та безпечної ходи на протезі.
Далі було навчання ходьби на милицях поза брусом: вчилися сідати та вставати, підійматися та спускатися похилою поверхнею та безпечно падати.
Коли Богдан засвоїв техніку ходи на протезі за допомогою милиць, йому дозволили забрати протез додому. На наступне заняття він приїхав уже з двома милицями — на одну спирався, іншу тримав напоготові.
Сьогодні Богдан ходить без допоміжних засобів і за доброго самопочуття долає до 5 км. У вільний час в'яже з паракорду та любить майструвати руками.
Те, про що юнак мріяв всі ці роки лікування, здійснилося. Він знову гуляє, зустрічається з друзями, а якось навіть сам пішов на пошту забрати посилку вагою 14 кг, чим неабияк здивував батьків. Зараз Богдан завершує курс занять із фізичним терапевтом і готується до отримання постійного карбонового куксоприймача.
Директор MCOP Україна Андрій Петрук наголошує, що для команди центру принципово важливо приймати пацієнтів незалежно від причини ампутації.
«Ми звикли, що про протезування говорять переважно в контексті війни, і це справедливо — саме ветерани сьогодні становлять більшість наших пацієнтів. Але протезування дітей, як Віри та Богдана, — це окрема, дуже важлива частина нашої роботи. З дорослим пацієнтом ми плануємо на роки вперед, а з дитиною — на десятиліття: вона ще ростиме, і протез доведеться не раз змінювати та підлаштовувати. Тому найважливіше для нас — щоб попри все дитина не відчувала себе інакшою, а могла бути активною на рівні з однолітками та мати щасливе дитинство», – зазначає Андрій Петрук.
Про центр MCOP Україна
Міжнародний центр Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) понад 20 років забезпечує високотехнологічне протезування та відновлення для людей з ампутаціями будь-якої складності. Понад 17 років центр був офіційним партнером Міністерства оборони США в протезуванні американських військових, які брали участь у війнах в Афганістані та Іраку.
З березня 2025 року центр MCOP працює в Україні, у Києві.
Завдяки сучасному протезуванню та програмам адаптації від MCOP понад 120 українських ветеранів вже змогли повернутися до звичного життя, хобі, знайти роботу та створити сім’ю. Більше про протезування та програми відновлення у MCOP Україна — на .
Протезування пацієнтів здійснено за фінансової підтримки міжнародного благодійного фонду Future for Ukraine