Як так сталося, що одна з найважливіших тем для людства: тема продовження роду є однією із найбільш заборонених і найменше досліджених? Як так може бути, що батькам соромно говорити своїм дітям чесно про те, як вони з’явилися на світ і що таке секс? Я глибоко переконана, що тема сексуальності та сексуальної освіти має розвиватися і підтримуватися на державному рівні, а не кидатися на самостійне дослідження в просторах інтернету. Ще під час навчання в Національному Інституті сексології та сексуального здоровʼя я зрозуміла, що від цієї теми мені нікуди не дітися. Рано чи пізно ми з кожним клієнтом наштовхувалися на стіну дискомфорту під час обговорення теми сексу: або сором і ніяковіння, або відсутність елементарних знань. Я зрозуміла, що психолог має розбиратися в сфері сексології, бо клієнти ставлять запитання саме на цю тему. Часто людей хвилює де норма, а де відхилення, чи все з ними гаразд. Для клієнтів буває цілою проблемою звернутися за психологічною консультацією, не те що за сексологічною. Адже на тему сексу у нас розмовляти непристойно і неприйнятно.
Популяризація здорових гармонійних стосунків, адекватне сприйняття свого тіла та любов до себе – це про здорову націю. З чого починати? Із статевого виховання дітей. Відкидаємо усі казки про лелек та дітей в капусті і вчимося говорити з дітьми чесно. Мова не йде про наукові лекції з сексології, а про правильно підібрані пояснення відповідно до віку дитини. Пригадайте, як раніше в школі, коли доходило до теми будови тіла, то деякі викладачі її давали на самостійне опрацювання. Мабуть, вчителю було соромно вимовляти вголос назву статевих органів. Нині в українських школах статеве виховання відбувається майже так само. Вчителі вважають, що це проблема батьків, а батьки переконані, що їхні діти отримають усі їм необхідні знання із соціуму. Проблема в тому, що сучасні діти, як правило, мають вільний доступ до інтернету та можуть випадково або через природній віковий інтерес натрапити на порносайти. Як результат, це може сформувати хибне уявлення щодо теми інтимних стосунків та сексуальності і мати негативний вплив у майбутньому. Як приклад, більшість сучасних дітей вперше переглянули порно уже в початкових класах школи, оскільки в класі завжди знайдеться бодай один «активний» учень, який не має батьківського контролю в інтернеті на своєму телефоні, тож одразу принесе його до школи, щоб познайомити своїх однокласників із цікавою забороненою інформацією. Часто дітей в такому ранньому віці це може добряче налякати і, на жаль, рідко хто з дітей повідомляє про це дорослих, бо діти розуміють або просто відчувають, що це саме та заборонена і секретна тема, про яку говорити з дорослими не варто. Тому, так важливо сформувати довірливі стосунки зі своїми дітьми, щоб вони не боялися говорити з вами на будь-які теми.
Проте, хибне уявлення про секс до цього часу лишаться не тільки у дітей і підлітків, а й у дорослих. Картина, як правило, формується таким чином: десь почув, десь побачив, десь підглянув, десь відчув, десь здогадався. Добре, якщо джерела інформації відповідають віку та реальності. А якщо перше знайомство з темою сексу відбувається спотворено або через фізичне насилля? Це може негативно в подальшому впливати на людину впродовж всього життя, зокрема, на її інтимну сферу і сексуальність. Скажімо, якщо дівчинці батьки або рідні вербально чи невербально транслювали, що до статевих органів торкатися неприйнятно, а секс – це щось огидне, то в дорослому віці ця жінка зможе отримувати оргазм лише, якщо секс буде відбуватися без її згоди, тобто через насилля. Дуже слухняні в дитинстві дівчатка можуть обирати собі в партнери в дорослому житті чоловіків з аб'юзивним стилем поведінки, які з легкістю будуть продовжувати нехтувати їхні особисті кордони. Адже сильне бажання бути хорошою, всім подобатися - це про відсутність особистих кордонів. І, до речі, це не лише про жінок. Чоловіки в дорослому віці також досить часто потрапляють в нездорові аб'юзивні стосунки саме через відсутність самоідентичності та неправильно сформоване уявлення про особисті кордони. Зручна для батьків і вчителів дитина – гарантовано нещасна людина в дорослому віці, яка не вміє нести відповідальність за своє щастя, а очікує, що хтось зробить її щасливою. Відповідно, перебуваючи в стані жертви, така людина переконана, що страждає через когось або якісь зовнішні обставини, а не тому, що сама обирає цей стан.
Часто дорослі люди не розрізняють фантазії і реальність, їх може бентежити питання своєї нормальності, якщо їхні фантазії не відповідають соціальним нормам прийнятності. Клієнтам, які звертаються за консультацією дуже важливо почути, де норма, а де девіація, що правильно, а що неправильно, де межа? І я тоді запитаю: «А як для Вас?» Бо норма у кожної людини своя. А от межа закінчується там, де починається норма прийнятності іншої людини. Тобто, якщо Вашому партнеру подобається те саме, що і Вам, то це і є норма для вашої пари. Усі люди різні, з різними смаками, з різними вподобаннями і з різними статевими конституціями: у когось висока, у когось середня, а у когось низька. І це нормально! Головне – це усвідомити, що кожна людина прекрасна і унікальна в своєму особистому прояві! Якщо Ваші вподобання не підходять Вашому партнеру, то це аж ніяк не є ознакою того, що з вами щось не так. Можливо, ви просто не підходите один одному. Або, можливо, ви просто не вмієте говорити чесно на інтимні теми. Дозвольте собі право вибору бути з тим партнером, з ким поруч добре, а не просто тому, що треба бути з кимось, бо так зручно, бо що скажуть люди і т.д. Дозвольте собі жити своє життя, а не відтворювати сценарії батьків. Дозвольте собі творити та відчувати своє щастя, пізнавати себе та бути собою. Адже, кожна людина народжена, щоб бути щасливою! Тож, спробуйте досліджувати себе і почніть з прийняття і любові до себе!
Марина Дорошенко
Експертиня Національного Інституту сексології та сексуального здоровʼя,
Доктор PhD, магістр психології