фото - Психічні проблеми В одному кроці від анорексії
Дієтолог Маріят Мухіна стверджує, що непереборне бажання стати стрункішою, тоншою і скоротити порції їжі до мінімуму свідчать не тільки про розлад харчової поведінки, але і про можливі психічні проблеми.
Дуже часто прагнення жінок (саме їм найчастіше не подобається своє тіло) довести свою фігуру до досконалості, призводить їх до вирішення їсти менше або тільки певний набір продуктів. Такі жорсткі обмеження в більшості випадків, дійсно призводять до різкої втрати ваги. Але супутніми симптомами стають бліда шкіра, млявість, занепад сил, а також погіршення самопочуття в цілому.
- Більш того, невдоволення своїм тілом і надмірне захоплення дієтами може привести до анорексії, - каже Мухіна.
Що таке анорексія і чому вона небезпечна?
Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, анорексія, як і деякі інші порушення харчової поведінки, є психічним розладом. І лікувати її часто також важко, як важкі хронічні захворювання нирок, печінки або інших органів. Тому вкрай важливо вчасно розпізнати небезпечні симптоми у близької людини.
- Перша ознака анорексії - психоемоційні симптоми: почуття провини, невдоволення собою і своїм тілом. Людина багато говорить про свою фігуру, що вона товста або поправилась, що треба терміново схуднути. Ми і так виховуємось на почутті сорому і провини, а коли людина починає відчувати це почуття ще й після їжі, це дуже погано. Це веде до соматизації процесу, коли психічні порушення проявляються у вигляді фізичних, соматичних симптомів, - зазначає дієтолог.
Побачити анорексію можна і за зовнішніми ознаками: стан волосся, шкіри та нігтів сильно погіршується. Вони втрачають здоровий блиск і колір.
Чому, перебуваючи на дієті, важливо здавати аналіз крові?
Визначити погіршення стану людини, що сидить на жорсткій дієті, можна і за результатами аналізу крові.
- У людини може впасти рівень заліза і секретину. Крім цього можуть затягуватися процеси загоєння тканин, - говорить Мухіна.
Щоб не допустити затягування хвороби і переходу небезпечної межі, після якої вашому близькому може знадобитися допомога вже не дієтолога, а психіатра, слід при перших ознаках порушення харчової поведінки відвести його до дієтолога, а також до психолога. Можливо, справжньою причиною обмеження себе в їжі є не невдоволення зайвою вагою, а неприйняття себе.