Вопрос:
Доброго дня! В мене така проблема. Мені 27 років, одружена, щаслива в шлюбі. Проблема в тому, що я не задоволена місцем проживання. Ми живемо з моєю мамою і бабцею. Живемо під містом в селі, цивілізованому досить селі. Але мені не подобається там жити. Я завжди хотіла жити в місті. Але на жаль ми не маємо такої можливості. Мама розвелась ще коли мені було 6 років. Я коли одружилась пожаліла її і тому залишилась жити з нею. З мамою у мене непогані відносини, але не такі дружні і теплі як би хотілось. В нас різні характери через що важко сходимось. Наші відносини не назвеш дружніми, рівними. Вона завжди хотіла щоб я робила так як скаже вона. Коли була менша- я так робила. А коли побачила, що я роблю не так як я хочу, не так як мені подобається, почались суперечки, при чому серйозні.Мені говорить, що я змінилась. Але скільки я себе памятаю в підлітковому віці чи зараз вона ніколи мною не була задоволена. Часто при сварках називала мене невдячною. Так, зараз вона трохи змінилась. Але мені всеодно важко. Мама так і не одружилась вдруге. Мені її шкода. В неї важка доля. Але багато таких жінок у світі. Я 4 роки тому її пожаліла, привела свого чоловіка, стали разом жити. Хоч чоловік хотів жити окремо. Але для неї це не показник. Зараз я б стала жити окремо, нехай знімали б житло.Просто совість не давала залишити маму з бабцею самих. Мені важко з ними - з м амою і бабцею. Я не можу повністю розслабитись і жити так як я хочу. Єдиний вихід - це окреме житло.((( На яке у нас грошей нема. Ми не бідні, у нас є авто, їздимо відпочивати, я працювала. Зараз чекаю на народження дитини. Вибачте за такий детальний опис.Важко все написати 2 реченнями. Дуже чекаю від Вас поради і підтримки.