Вопрос:
Доброго дня.
Я - одружена. З чоловіком знаємося вже давно (більше 8 років). Він був моїм першим хлопцем, з яким я переспала, і єдиним. Довгий час мені цього було достатньо і здавалося, що "так правильно і так має бути". Та тепер я розумію, що багато в чому тоді мали вплив виховання, рідні і тд. І насправді, хотілося мені тоді не одного єдиного. Тоді керував страх "не завагітніти/що люди скажуть/як батьки реагуватимуть" і тд . Тепер довгий час була в такому вже майже депресивному стані. Багато читала, обдумувала. Не маю можливості особливо ходити до психологів. І зрозуміла, що мені цікаво, як це з іншими партнерами. Розлучення - не вихід. Мені з чоловіком добре, він мене любить і я його.
Зраджувати йому не хочу, тому що знаю, що це буде кінець стосунків. Намагаюся йому доносити, чого саме мені не вистачає в наших стосунках взагалі, чого саме мені б хотілося в сексі. Він намагається прислуховуватися, та натомість мені часто дорікає, що колись я не хотіла сексу (знову ж таки, була боязнь завагітніти + як виявилося у мене були трохи порушені гормони, відповідно і лібідо притуплювалося) + він багато працює, втомлюється на роботі. І часто ввечері має бажання лише до комп*ютера і ігор. У нас тепер трохи різні погляди на стосунки. Я не проти вільних стосунків, він категорично проти. Часто каже, що я дуже змінилася, і що він не з тою людиною одружувався. Трохи жартома, але я бачу, що він починає лякатися того.
Уявлення не маю, що далі робити. Щоразу ця цікавість стає більшою. І страх втратити все, що маю, - теж не стає меншим) Всі кажуть (ну, як завжди, збоку краще видно)) : "Ну, що тобі ще треба? У вас обох нормальна робота, жити маєте де, він тебе любить, що ще треба?"
А для мене це як якась безвихідь.
Завчасно вдячна за пораду-відповідь.