Вопрос:
Добрий день!
Мене дуже сильно турбує проблема порозуміння з людьми, а саме те, що я дуже хворобливо реагую на їхні недовольства в мій бік та коли бачу, що все не так як я б хотіла, то починаю біситись.
На данний момент мені майже 18 років(15 серпня) і я живу з батьками.
Я стала тут як хатня робітниця: готую, прибираю, все вимиваю, а натомість отримую лише скарги, що я погано щось зробила, або забула щось зробити. Мене дуже рідко хвалять стосовно зробленого(приготування їжі,сходила на базар,прибрала). Мені дуже не подобається таке ставлення до себе, вже не один раз був скандал стосовно того, що я не можу, навіть, піти спокійно погуляти, бо повинна кожен день щось робити по дому та починати готувати вечерю о 19.00.
Стосовно друзів, так після 11 класу, я не дуже з кимось спілкуюсь. Я замкнулась у собі вже досить таки давно і не можу зрозуміти через що саме. Якщо і виходить з кимось зустрітись з друзів, то я на зустрічі йду з великою неохотою, я відчуваю потребу у тому, що хочу одна сидіти вдома в чотирьох стінах.
З стосунками теж не ладнається. Зараз я зустрічаюсь з молодим чоловіком, йому 17років, він молодший мене на 6 місяців. Перші три місяці зустрічань пролетіли дуже швидко, і з досить приємними емоціями. Вже на 6 місяць наших зустрічань унас почали виникати сварки, котрі досить таки й швидко закінчувались. Але останнім часом ми все більше віддаляємось один від одного. За останні 6-8 місяців трапилось багато неприємних ситуацій. І кожен раз, коли у мене проблема зі здоров*ям, то він тікає, не бажаючи підтримати мене. Я через це дуже сильно страждаю. Він відмовляється щось змінювати заради стосунків, відмовляється вчитись та працювати. Сидить цілими днями за комп*ютером. Щоб зв*язатись нам, мені доводиться сидіти теж за комп*ютером, лише через те, що він ніколи не мав грошей на рахунку, щоб набрати мене та поговорити. І мене це все дуже турбує. Він каже,що кохає та не хоче мене втрачати, але я цього непомічаю, бо він холодно ставиться до мене. Йому байдуже де я, з ким та що зі мною. Ми з ним вже рік та 7 місяців разом, і весь цей час я вірила, і зараз вірю в те, що скоро все зміниться і все налагодиться, але чомусь так не стається. В кожному конфлікті він винить мене, коли й сам є причиною цього конфлікту(не піднімає слухавку,коли я дзвоню або взагалі скидує та сидить в інтернеті чи грає в ігри, ігнорує те, що я вразлива людина, і часто ударяє по моїм страхам, котрі я йому розказала, щоб він ніколи не робив цього). Наші сварки доходять до того, що він уходить, а я плачу до перестанку, мене починає дуже сильно трусити та інколи зупиняється серце. І кожен раз, коли я сама йду миритись до нього, то він каже, що якби я не прийшла до нього, то він би через 2-3 дні сам прийшов вибачатись, бо засумував би. І тут я починаюдумати чи дійсно я йому дорога чи це просто гра слів, щоб мною користуватись?
Я не знаю,що зі мною твориться, але бувають такі моменти, що я починаю чи то просто так сміятись, чи то просто так плакати. Мій настрій почав дуже сильно стрибати.
Я пишу Вам з надією, що Ви щось мені порадите, тому що я відчуваю, що якщо так піде і надалі, я можу вмерти від таких своїх емоцій.