Вопрос:
Вітаю, лікаре! Рекурентна депресія - такий мій діагноз. Перший епізод був у 1990-91 роках. Я тоді лікувався у лікаря-психотерапевта-гіпнолога. Був стан відчаю та безвиходу з галопуючую тривогою, яка постійно була вранішньою і троху попускала після 18-19.00, потім, після 21.00 брала мене знову і з нею я лягав спати. Також було безсоння. Я тоді приймав реланіум по 5 мг тричі на день та азафен - 50 мг перед сном. Лікування мені не допомогало. Єдине - давало мені засинати. Я промучився десь троху більше півтора року. Потім хвороба троху відпустила, я поступово повернув працеспроможність і бажання жити. Вдруге я захворів у 2001-2003 роках. Лягав майже здоровим, а прокинувся глибоко хворим. Також повідомлю супутньо, що у 1999 році я зламав хребет - 12 грудний хребець, нижня половина тіла була паралізована, повністю була, також відсутня чутливість. Це було падіння з 3-х з половиною поверха. Я ладнав балкон, не втримав рівновагу і впав, але встиг зачепитися за балконні перила, чому і кажу, що падіння було з 3-х з половиною поверха. Оперували мене в Інституті Травматології і Ортопедії. Після операції пролежав рік. Потім мене вертикалізували і я поступово, дуже повільно став ходити, спершись на милиці. Тепер повернемося до моєї хвороби. В цей раз мені призначали феварин у дозі 100 мг на ніч, але я так і не зміг дійти до тієї дозіровки, бо організм після падіння і операції був дуже ослаблений. Так само, як і в першому епізоді було дуже погано. Також, я прийняв десять сеансів гіпно-голкорефлексотерапії, які мені теж не допомогли. Я, здається, вдруге тоді лежав у неврології і невропатолог призначив мені після консультаціїї з психіатром доксепін - 10 мг вранці і 20 мг перед сном та гідазепам - 2 мг о 12.00 і 2 мг о 18.00. Цього разу ліки виявилися дієвими. Поступово, дуже дуже повільно я став виходити з цього стану. Я мешкаю у власному будинку і роботи там завжди вдосталь. Незважаючи на зламаний хребет, я виконував майже всю хатню роботу і роботу по догляду за будинком та присадибною ділянкою. Чотири роки я почувався майже здоровим... Допоки у 2008 році мамі не зробили операцію субтотальна резекція шлунку, з приводу шлункової кровотечі, лишивши тілько його четверту частину, а, насправді анастомоз, який виконував функцію органу травлення. Перший патогістологічний висновок з біопсії, зробленної при фіброгастроскопії був дуже невтішним, була підозра на онкологію лімфатичних вузлів. Другий не підтвердив цього висновку. Хірург, який наглядав маму категорично сказав, що резекція всеодно буде по максимуму, що він і зробив. Я забрав маму з лікарні, троху протримався і... Настав мій третій, найважчий епізод. Я від розпачу не знав, що робити і пішов знову до того лікаря, який проводив мені сеанси гіпно-голкорефлексотерапії, навіть незважаючи на те, що мені не допоміг при другому епізоді. Після п`ятого, чи шостого сеансу у мене почалось загострення у вигляді параної з манією переслідування. Я не пам`ятаю себе, як я прийняв решту сеансів, після останнього ми з мамою повертались додому (ми мешкаємо на Байковій горі), підходили до цвинтаря. У мене стався страшний напад, я сказав мамі, що піду пісяти у цвинтар. Від неможливого напруження, я, забувши, що лікар дав мені з собою таблетки реладорму, скоїв суїцид, наштрикнувшись головою на ограду. Я вже нічого не пам`ятаю, але мама розповіла, що мене забрала швидка і відвезла в Інститут Нейрохірургії, де мені зробили операцію. Я хворію вже дванадцятий рік. Від мене відмовились три психіатри. Я за цей час переприймав всю психіатричну фармакологію. Жоден препарат (я почав з амітриптиліна, приймав і анафраніл і венлоксор і т.д.і т.п., всі нейролептики) мені не допоміг. Потім мама пішла. Я був вимушений кинути роботу, бо будучи науковцем-фізіологом (здебільшого патофізіологом), не міг зосередитись, пам`ять стала подводити, стало важко ходити на роботу, яку я дуже цінував і любив. Я майже трицять років пропрацював старшим науковим співробітником в Інституті Серцево-Судинної Хірургії. Зараз приймаю прегабалін у вигляді лірики 300 мг вранці і 300 мг о 18.00, габапентин у таких же дозах і так само, як і лірику, феназепам 1-2 рази на тиждень по 1 мг. На ніч приймав амітриптилін 100 мг перед сном. Почалися, як сніговий ком проблеми з сечовипусканням. Я вирішив сам, бо психіатра зараз у мене немає, приймати тріттіко. Зараз приймаю його 150 мг на ніч. Приймаю його вже два тижні, поки результату немає. Немає ніякого результату від всієї схеми. Схему цю мені призначив (окрім тріттіко) останній психіатр, який мене лікував. Я Вас дуже прошу скоригуйте мені схему лікування з огляду на все, що я вище написав.