Вопрос:
Шановний лікарю. Прошу вас про термінову допомогу. Періодично (3-5 разів на день) я перестаю бути адекватним та якось повертаю свій погляд до себе в середину і не можу вилізти звідти. Перестаю помічати все що діється навколо, постійно аналізую що зі мною і як я маю «бачити» світ щоб все розуміти. Постійно придумую якісь пояснення, типу чому я маю помічати те чи інше. Але під час цього всього я не можу нічого: ні спілкуватися, навіть реагувати на щось не дає той стан. Почуваюся замкненим, і від того в страху та паніці що я такий. В мене робота, знайомі, і я боюся їх побачити щоб вони не бачили моїх пустих та сумних очей. Мені страшно, я ніби божевільний. Це продовжується вже багато років. Це не просто думки: це якесь переключення, чи то особистостей які можливо в мені народилися, чи то ще щось.
Буває то проходить і я то розумію зразу і починаю жити, щось планувати, в мене є хороший настрій від того що я все розумію. Але чекаю коли прийде отой страшний стан , як темна яма де я один і не знаю чому всі веселі та нормальні а я дивлюся на них і бачу незрозумілі ляльки які по незрозумілій причині інакші ніж я.
Прошу вас допоможіть. Не знаю як. Мені надоіло записувати всякі нагадування як повертатися до нормального стану, бо воно і майже не діє.
Я не можу так більше жити. Що зі мною??
ПС. Моя мама говорить що в неї буває щось подібне. Вона то називає стан «ніби не знаю що мені робити».
Що це все в біса означає?
Я не можу вирішувати ніяких питань. Не можу думати ні про що крім самої проблеми. Я нічого не можу розуміти. Мене нема.
Допоможіть прошу вас.