Вопрос:
Доброго дня. Прошу Вас про допомогу. Так далі жити неможливо. Я переконаний що давно з'їхав з глузду. Моя дружина теж в тому переконана. Звернутися до лікаря нема як бо я в довбаному Китаї , я музикант і ще маю відпрацювати 5 місяців. Коротко чому так вважаємо: жінка мені говорить що я різна людина в різні дні чи години бо поводжуся як ідіот та якби в кожній особі маю іншу точку зору на одні й тієї самі речі(може я шизофренік). А саме головне про себе що я живу ніби не в реальності а в своєму уявному світі. Життя моє існує ніби то лише в моїй свідомості, в розумі(якщо такий в мені ще присутній)),а тіла фізичного ніби й не існує. Якби я думав так постійно то може би воно було би і пофіг, але бувають дні, може періоди, може години коли я стаю нормальним і я дуже радію тому стану, я починаю творити, планую життя, події , нормально спілкуюся та в мене навіть писок з емоціями відповідно до настрою. А в поганому стані я як овоч і постійно намагаюся знайти якусь причину яка мене поверне в нормальний стан. Будь-ласка поясніть мені: чи я просто дурак якийсь недорозвинутий чи я дійсно здурів. Минуле моє було тяжке: були травми через страх бути побитим, на ґрунті ревності та було півроку тюрми, після якої (я так думаю) і почалися мої "реальності". Я постійно про це думаю, щохвилини, щосекунди. Я можу годинами сидіти і думати про це і записувати собі в записник свої "відкриття". І так живу вже років з 15. Всі ті роки я вважав що знайду причину сам, з книжок або ще якось "вправлю" собі мізки. Страх перед "постояти за себе" майже переборов на боксі. А з глуздом розібратися ніяк не можу. Мені вже 37 і я хочу пожити свій залишок як нормальна людина. Благаю. Допоможіть.
Дякую Вам, з повагою псих Роман.