Вопрос:
Добрий день.
Уже кілька місяців турбує депресія, що супроводжується іпохондрією (я був переконаний, що стаю шизофреніком). Почалось все в середині серпня, коли зрозумів, що мені бракує емоцій (на похоронах у товариша). Мав досвід вживання наркотичних речовин - маріхуани та амфетамінів, якраз після вживання останніх в мене розпачався іпохондричний приступ, що супроводжувався тривогою, дереалізацією. Через тиждень я пішов на прийом до психіатра і отримав діагноз "астено-депресивний синдром" та лікування - Буспірон і Геларіум. Через Буспірон мене нудило і з'явились нічні жахи, тому я припинив їх вживати. На чергову консультацію до психіатра не пішов, бо мав заплановану поїздку в Європу. Там мало спав, тому тривога і дереалізація значно підсилились. 4 тижні тому розпочав психотерапію, яка однак не дає поки що результатів.
Зараз я багато думаю про своє життя, помітив, що за останній рік я дуже сильно змінився - став вегетеріанцем, політичні погляди радикалізувались. Зараз, я не вважаю, що хворію на шизофренію, тепер мені здається. що в мене біполярний аффективний розлад чи циклотомія. Причини так вважати:
Протягом останнього року (як я нещодавно зрозумів) були епізоди, коли я був неспокійним, щось прагнув вирішувати, здійснював купу дзвінків ходивши по кімнаті. Нерідко щось купував. Настрій був припіднятим і я прагнув щось робити, байдуже що. Ці епізоди дуже короткочасні, в той самий день в мене переважно пригнічений настрій. Я майже переконаний, що моя ситуація підпадає під симптоми циклотомії, і сьогодні, прокинувся з жахливим настроєм через цю впевненість. Через певний час, ближче до обіду, я переглянув список людей із цим захворюванням і побачив, що є досить багато успішних людей, що мене заспокоїло і навіть втішило. Я усвідомив, що діагноз не такий вже й страшний. Через певний час, я знову відчув відчай з тієї ж причини.
Зараз страждаю через непродуктивність - я дуже погано вчусь, пропускаю заняття та через дереалізацію, що виявляється в темпоральних змінах. Час для мене йде дуже швидко.
З огляду на все це, чи варто мені звернутись до психіатра знову, чи це радше іпохондрія?