Вопрос:
Доброго дня!
Мене звати Людмила, проживаю в м.Рівне. Виховуємо 9-ти річного сина. Хлопчик народився з важким гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС, двостороннім ВШК 1 ступеня, синдромом помірного пригнічення. В 3 роки дитині невролог поставив діагноз «Аутизм», а психіатр – «Сенсомоторна алалія важкого ступеню», було оформлено інвалідність. В 5 років при перекомісії психіатр поставив діагноз «Моторна алалія важкого ступеню». В 9 років ми знову пішли на перекомісію, логопед поставив діагноз «Загальний недорозвиток мовлення 2-3 ступеню», психіатр – «ЗПР». Нам пояснили, що в 9-ти річному віці такий діагноз, як «Алалія» не ставиться, а встановлені діагнози інвалідності не підлягають.
Дитина з 3-х років ходила в спеціалізований садочок, з 7-ми років ходить в спеціалізовану школу «Особлива дитина», восени піде в 2-й клас. Хлопчик має хорошу зорову пам’ять, непогано додає-віднімає, акуратно пише, але швидко втомлюється, читає погано, переказати прочитаного не може, говорить короткими реченнями, не орієнтується у відмінках, минулому, теперішньому та майбутньому часі. Наприклад: може в мене спитати: «Мама, де ти був?», а коли я кажу «На роботі», він питає «А який робота?». Хлопчик значно відрізняється від своїх однолітків. Здорові діти після деякого часу спілкування гратися з ним не хочуть, сміються з нього, а він цього не розуміє. Участь в різних шкільних міроприємствах дитина не приймає, так як він хоча й вивчить певний вірш, але розказує його тихо і незрозуміло.
Коли ми прийшли на перекомісію, логопед написала заключення, попросивши хлопчика повторити декілька разів сказані нею фрази. Психолог задавала такі ж питання, як при поступленні в підготовчий клас (порахувати до десяти; називала в змішаному порядку 2-3 числа в межах десяти і просила повторити; назвати одним словом три предмети (н-д: стіл, шафа, стілець…). В результаті вона поставила нам IQ – 86. Психіатр і лікар ЛКК сказали, що проведене обстеження показує, що інвалідність встановити не можна, запропонували покласти дитину в стаціонар психіатричної лікарні, щоб поспостерігати за нею. В стаціонар ми хлопчика класти не хочемо.
Скажіть, будь-ласка, як нам бути в даній ситуації, коли явно видно що наш син далеко не відповідає розвитку 9-ти річної дитини, а лікарі кажуть – діагноз не підлягає інвалідності і виплаті соціальної допомоги? Куди ще звертатися в нашому випадку?